Єдиний податок 

Єдиний податок (ЄП) — податок, що сплачують суб’єкти господарської діяльності на спрощеній системі оподаткування, основний підприємницький податок. Первісно планувався та був єдиним відрахуванням, передбаченим у рамках спрощеної системи оподаткування, та поєднував у собі відрахування до місцевого податкового бюджету, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування. Зараз єдиний податок сплачується тільки до місцевого бюджету, а решта відрахувань включені до єдиного соціального внеску.

З 1 січня 2012 року єдиний податок перестав бути фіксованим відрахуванням, визначається у відсотковому  співвідношенні та залежить від групи платника ЄП. З цього часу була відмінена 50% доплата ЄП за кожного найманого робітника.

Для підприємців 1 групи єдиний податок визначається як процент від прожиткового мінімуму, а для 2 групи — від мінімальної заробітної плати, встановленої на січень поточного календарного року. Конкретна ставка єдиного податку встановлюється місцевими органами управління та залежить від видів діяльності, яку здійснює підприємець. Для 1 групи ставка єдиного податку становить до 10%, для 2 групи — до 20%.

Підприємці 1 та 2 груп сплачують єдиний податок авансом до 20-го числа поточного місяця. Закон передбачає можливість сплатити єдиний податок авансом за весь звітний період.

Для підприємців та підприємств 3 групи єдиний податок визначається як процент від прибутку за звітний період. При цьому визначено такі розміри ставок:

Група Неплатники ПДВ Платники ПДВ
3 група 5% 3%

Суб'єкти підприємницької діяльності 3 групи сплачують єдиний податок протягом 10 днів після крайнього терміну подання відповідної податкової декларації за звітний період (квартал).

Історична довідка

З моменту появи в 1999 році єдиний податок для фізичних осіб – підприємців був фіксованим податком у розмірі від 20 грн до 200 грн. Як і зараз, конкретна ставка ЄП встановлювалася місцевими органами управління та залежала від видів діяльності. Юридичні особи на спрощеній системі сплачували 6% та 10% від прибутку за звітний період залежно від того, чи були вони платниками ПДВ.

Після надходження на розрахунковий рахунок податкової інспекції єдиний податок розподілявся в таких пропорціях: 43% залишалося в місцевому бюджеті, 42% йшли у Пенсійний фонд, 15% — у фонд соціального страхування. Таким чином, один податок заміняв одразу 3 відрахування, що і пояснювало його назву.

Така структура податку проіснувала до 2010 року. До цього часу 42% навіть від максимальної ставки розміром 200 гривень давно відстали від обов’язкових відрахувань до Пенсійного фонду з мінімальної зарплати. У 2009 році підприємцям було рекомендовано добровільно доплачувати різницю, а з середини 2010 року обов’язковість доплати була закріплена законом. З цього часу єдиний податок перестав бути «єдиним». З 1 січня 2011 набрав чинності закон про єдиний соціальний внесок, який включав у себе всі відрахування до Пенсійного фонду. Сплата єдиного податку була зменшена до частини, яка відраховувалась до місцевого бюджету: 43%. У такому вигляді єдиний податок проіснував ще рік, доки не був реформований відповідно до останніх змін.

Корисні посилання:

Довідник реквізитів для сплати ЄП для всіх регіонів України

Регулюється:

Податковий кодекс України

Дивіться також:

Зворотний зв’язок